Громадська робота

Перш ніж розповідати про історію баптистської общини в нашому селі, згадаємо, що перші колоністи, які заселяли лівий беріг ріки Сугоклея були німецькими менонітами, вони перебралися з Прусії в 1793 році.

Під впливом меннонітської проповіді хрещення за вірою, тобто хрещення дорослих, еміґранти висунули ідею повторного хрещення всіх дорослих і, як робив колись Ісус Христос, шляхом цілковитого занурення у воду.

Перші проповідники з Півдня Російської імперії ,  — батько і син  Пріцкау, що пізніше перебрались до Старого Данціга, та сприяли розвиткові баптизму серед корінного населення.

Офіційною датою започаткування баптизму в Україні вважається 1867 р., коли під впливом Юхима Цимбала водне хрещення за баптистським обрядом прийняли колишні штундистські керівники з с. Карлівки Трифон Хлистун та Іван Царенко і утворили тут першу невеличку групу однодумців. За переказами це відбувалося таким чином: Юхим Цимбал, який працював на водяному млині с.Карлівка в часи тяжкої душевної скрути, почав  навідуватися на години вивчення Біблії у Ст.Данціг, вивчив грамоту і почав читати Біблію самостійно у перервах між роботою і дійшов думки, що баптисти стоять на вірному шляху у своїй вірі.

В один з приїздів новоменоніта А. Унгера із німецької колонії Ейнлаге 11 червня 1869 р. в річці Сугоклея він був хрещений. Юхим Цимбал несподівано для А. Унгера і всіх присутніх ввійшов у воду разом із тридцятьма німцями. Від несподіванки А. Унгер хотів був відмовити Цимбалу в хрещенні, та не зміг встояти під наполегливістю останнього і хрестив його. Незабаром Ю. Цимбал хрестив в Карлівці Хлистуна і інших, так що до березня 1871 р. Карлівська община вже мала 58 членів .

В кінці квітня 1870 р. Цимбал запрошений в Любомирку , хрестив Івана Рябошапка, Петра Гриву та Якова Тарана. Просвітером в Карлівці став Трифон Хлистун . Є .Цимбал був проповідником у навколишніх селах. До хрещення Цимбала на півдні України вже були випадки хрещення українців, але початок євангелістсько-баптистського руху серед українців було покладено в 1869р. Є. Цимбалом , якгй важається піонером цього.

У 1870 р. Цимбал охрестив штундистів с. Любомирки .Завдяки Ю.Цимбалу до кінця року баптистські громади Карлівки і Любомирки налічували вже близько 70 віруючих. Цього ж року почали діяти баптистські осередки ще в одинадцяти селах Єлисаветградського повіту.

Після революції 1917 р. баптистські общини зазнавали утисків від радянської влади. Для того щоб мати можливість сповідувати власну віру, баптисти змирилися з радянським режимом. Помітних успіхів зазнали менноніти у господарській сфері. У багатьох місцевостях України завдяки їхнім зусиллям розгортався кооперативний рух, організовувалися численні сільськогосподарські артілі. На тлі перших радянських колгоспів німецькі господарства вирізнялися дисциплінованістю, організованістю, результатами праці. Незважаючи на спільність способу життя і праці, кожен комунар мав власну господарку, нерухоме майно, міг при бажанні вийти з комуни, а, по суті, — з кооперативного товариства. Рівень забезпеченості протестантських господарів був досить високим.  Однак 1929 року ці господарства спішно розформовують: адже будь-яка нерелігійна діяльність протестантів була заборонена. Тобто комуна могла залишитися, але будуватися повинна була не на релігійних, а на “комуністичних” засадах, об’єднуватися не навколо церковного активу, а партосередку. Оскільки ж, за статутом ВКП(б), одночасне перебування у партії та релігійній громаді було несумісним, то віруючим залишалося або відмовитися від віри, або бути готовими до заслання.

 Значна кількість протестантів встигла еміґрувати. Серед них і родина Якобса Гріна який в 1929 році переїхав до Канади, організував там власне господарство і до самої смерті спілкувався з своїми родичами в Карлівці. До цього часу тут проживають його нащадки.

В даний час община баптистів існує в нашому селі. Щонеділі та середи віруючі збираються на співи ; для дітей працює недільна школа.

На кошти общини збудували будинок молитви , який в селі називають « баптистською церквою». Община малочисельна, але міцна. Проповідник приїздить з міста Кропивницького. Із місцевих вірним прихильником баптистської віри є Піркін Микола який є онуком Карлівського просвітера Левченка Миколи Романовича , мати і вітчим якого були в свій час членами общини.

   В роки більшовицького терору, восени 1938 р. було заарештовано і розстріляно просвітера Карлівської общини Ігнатьєва Миколу, в вину якому поставили пропаганду баптизму та розповсюдження релігійної літератури.

Під час Другої Світової війни німці сприяли відкриттю молитвиних будинків, приїздили німецькі просвітери до Карлівки і Старого Данціга

Після війни радянська влада не забороняла баптизм, але віруючи були поставлені в такі жорстокі умови, що в общині лишилися лише пенсіонери і спільнота не розширювалася. Лише після 1991 баптисти нашого села змогли вільно сповідувати свою віру.

Сучасні просвітери не нав’язують свою віру, але ведуть пропаганду здорового способу життя (віруючі не палять, не вживають спиртне та нецензурну лексику), проводять свята для дітей, щоліта працює безкоштовний літній табір, дітей возять відпочивати в християнський табір в Карпати і на різноманітні молодіжні конференції та форуми, і навіть закордон. В наш час віруючих не утискають а навпаки, вони користуються в селі авторитетом і повагою.