Участь у заходах

Виступ на районній історико-краєзнавчій конференції, червень,2017 рік

Я дуже хочу, зранку на світанні
Відкривши очі, промовити собі:
"Дякую Боже, шо це були кошмари
І за вікном немає війни".
Я дуже хочу, не чути тої правди,
Не бачити, як матері оплакують синів.
Щасливо жити і дітей ростити
На своїй рідній, Богом даній землі.
Я дуже хочу, щоб українські діти, зростали в
мирі, злагоді й добрі!
Щоб їм не довелось розповідати, що батька
вбили на війні.
Я дуже хочу, щоб страшна година,
Яка прийшла війною, в рідний дім
Минула...і всі герої України,
                     Живі, здорові повернулись до родин!!      1-й сл.

Сьогодні на Сході точуться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Але ми знаємо, що перемога буде за нами. Єдина Україна – іншого шляху у нас не має.

 Саме за це зараз і воюють в зоні АТО наші герої. На полі битви – захисники, воїни. Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя захищають нашу  Україну.

2-й сл. 31 воїн-земляк стоїть на варті миру, серед них 21 випускник Крупської школи.

3-й сл.                                                    Герої є!...

вони завжди реальні.

Чи то в буденний час,

 чи в екстремальний.

Бо - хто герой?!

Герой - свята душа,

що вище над земним,

хитким зліта…

Серед них і батько 3-х дітей  випускник 85 року, і молодий хлопець Артем, якому на час призову виповнилось тільки 22 роки. Чудовий багатодітний батько, неперевершений артист сільського клубу культури дядя Сєрьожа, вчитель фізичного виховання, який не встиг жодного дня пропрацювати в школі, а став захисником Батьківщини, Павлік. Два куми яким на час призову вже було по 50 років дядя Саша і дядя Коля. І неодружений хлопець Богдан, і молодий батько Сергій, солдат Руслан, який захищає Україну разом зі своїм батьком Василем і братом Романом та мріє стати генералом. І випускник 1996 р. Андрій, і самий молоденький студент Сашко, що пішов добровольцем, а батьки думали , що він навчається. Босякуватий хлопець Микола, що на війні зустрів свою другу половинку Оксану, і Максим, який пішов воювати майже з-під вінця, прикордонник Олександр, який кожної відпустки навідувався в школу, і найстарший крупський захисник, випускник нашої школи мічман Мокряк, і поет-початківець Вітя.

 Ми їх всіх пам’ятаємо, шануємо і поважаємо, ставимо у приклад учням школи, про що красномовно говорить стенд «Україна – наша мати, вчися її захищати», біля якого ми проводимо зустрічі з нашими захисниками, коли вони приходять в короткочасні відпустки і дарують нам прапори своїх військових частин.

Серед захисників, троє чоловіків, які не навчались в нашій школі і не є її випускниками, але зараз проживають в нашому селі, а вже їх діти відвідують нашу школу. Це Мірошніченко Андрій прикордонник, який на фронті з першого дня і по сьогоднішній день захищає суверенітет нашої держави. Махно Сергій, який пішов добровольцем і його сім’я де троє маленьких діток не отримувала  жодної копійки допомоги бо держава не могла вирішити, що робити з батальйоном «Торнадо». На сьогодні Сергій Махно має статус учасника бойових дій і всі проблемні питання вирішено. Анін Володимир, який ось уже рік на фронті і двоє діток чекають повернення тата додому.

         Але ми не просто хвилюємось і чекаємо – ми натхненно працюємо, щоб наші захисники були одягнені і нагодовані  та зігріті теплотою наших сердець. Для цього ми всією школою пишемо листи, малюємо малюнки, виготовляємо обереги. Разом з нашими мамами  наліпили тисячі вареників і пиріжків, нарізали десятки відер вінегретів і маринованих овочів. Навіть першокласники беруть у цьому участь і з любов’ю ліплять голубів миру для наших воїнів. Сьогодні ми вже посадили два відра цибулі на зелень та кілька десятків рядків кропу і петрушки, щоб були вітаміни для наших захисників, які з радістю приходять до нас в школу і завжди вдячні нам за допомогу. Сьогодні, наші вареники їдять на Яворівському полігоні, в Станиці Луганській. Нашу запашну випічку смакують хлопці і в Старогнатівці, і на Миколаївському полігоні. А за вареники від крупських дівчат, приходять слова вдячності із Бахмата від 55 арт. бригади і з-під Маріуполя і з інших місць де точаться запеклі бої.

Допомагаємо не лише своїм карлівським, наші подарунки є і в нац.. гвардії під Донецьком, спецназівців, які захищали Донецький аеропорт, були під Іловайськом і Дебальцевим, які зараз воюють під Авдіївкою і Зайцевим,які захищають нашу рідну землю в Станиці Луганській.

 На цьому фото серед захисників і волонтерів чотири випускники нашої школи. Мокряк Богдан ремонтував і бронював автомобіль, який ви бачите, для наших прикордонників. Довгаленко Микола і Шепеленко Олександр збирали по селі теплі речі і продукти харчування, а Дяченко Андрій Анатолійович організував поїздку, щоб перегнати цього УАЗа нашим прикордонникам під Маріуполь.

Ми можемо нагодувати, одягти, порадувати листом, але не можемо вберегти від куль та снарядів.

ПАНЧЕНКО ДМИТРО МИКОЛАЙОВИЧ……..

Він обіцяв повернутися, бо не міг не піти. І святкував би  6 квітня свій 36 день народження. Та доля розсудила інакше.

29 серпня  2014 р. яким тільки болісним і пекучим вогнем відбивається ця дата в серцях сотень наших земляків, адже саме тоді, в цей страшний день в божественному саду була зрізана одна з найпрекрасніших троянд, і Бог навіки залишив її в себе.  Під час виходу з Іловайського котла геройськи загинув наш земляк Панченко Д.М., який пішов на війну одним з перших. Він повернувся до рідного дому тільки на 215 день своєї смерті,  в 36 день свого народження. В останню путь його проводжали сотні наших земляків, що прийшли віддати останню шану справжьому героєві, який захищав наше сьогоднішнє мирне життя ціною власного життя.

Ми запам’ятаємо його добрим, порядним лікарем, чуйною людиною, веселим дядьой Дімою, який брав участь у всіх шкільних заходах поруч зі своїми двома дітьми, який любив чужих діток, так само сильно як і своїх. Ми пам’ятатимемо його  завжди, а стенд в шкільному коридорі буде не лише нам завжди про нього нагадувати, а і гостям школи.

Тримайся, моя Україно!

Я буду молитись до неба…

Ти сильна і вільна країна!

                                                           Люди єдині у тебе.

Сьогодні до Бога звертаюсь.

Вже в котре в молитвах прошу:

Боже, збережи Україну,

Збережи Україну мою!

Слава Україні!!!