виховні заходи

Ведуча : Культ хліба в українців відігравав особливу роль, розкриваючись в усіх сферах життя. Він є головним атрибутом усієї обрядовості й насамперед пов’язаний з життєвими циклами людини – від її народження до смерті. Найбільшої різноманітності та символічності він набув у весільній обрядовості, що цілком логічно: адже сАме весілля в традиційному українському суспільстві символізувало народження сім’ї і продовження в поколіннях. Магічної символіки в українському весіллі набував передусім коровай, як весільний хліб відомий ЛИШЕ в українському весіллі. Напередодні весілля випікали коровай – символ багатства, добробуту і щастя молодої сім`ї. Вважалося, що весільний коровай може мати кожна людина тільки один раз у житті.

Тож до вашої уваги обряд печіння короваю, який записали і зіграють учні Карлівського НВО.

 За столом сидить мама: От і виросла Марійка, в суботу весілля! Піду позву сусідок коровай місити, та не проста це справа: подруг багато, а коровайниць має бути лише парне число, та щоб вони жили в шлюбі добре,діток мали та щасливі були. Позву Ірину:четверо синів має, та Олену: 20 років у шлюбі як пава живе, та Настю:кращої сімї на всю Карлівку не найдеш!

Йде по вулиці і співає:

Марусіна да і матусенька,

По вулиці ходжу,

 Да сусідочок прошу:

 – Сусідочкі, моє голубочки,

 Да ходіть ви до мене,

 Та до моєї хати

Коровай місити”

Вертається до хати, готує стіл, ночви,кожух,срібні монети.

 Сходяться коровайниці вони приходили святково вдягнені, приносили з собою миску борошна, яйця, масло або хлібину.

Коровайниці приходили до хати і співали:

На коровай йшла,

 В коробці яйця несла.

Перестріли мене хлопці,

 Тай побили яйця в коробці.

Мати обов’язково давала кожній хустину і фартух.

Обмивши руки, вони починали місити коровай.

Мати: ви ж дивіться місіть гарно, але обов’язково тільки долонями, щоб чоловік у майбутньому не бив кулаками.

Настя: я двох голубів посаджу на вершину короваю,щоб жили.як голубки.

Ріта: а я колоссям жита-пшениці прикрашу коровай,щоб все життя з хлібом були.

Лєра: а я квіток-шишок нароблю,щоб діток Бог дав,та щоб гарні та здорові всі були!

Мати: З того ж тіста виробимо і “шишки”, своєрідні калачики у вигляді пташок. Їх мала взяти кожна короварниця.

Виробивши коровай, мили руки і несли воду під вишню:

Всі: Вишеньку підлила, Щоб вишенька родила. Щоб молода молодого любила.

Коровай садила старша коровайниця, після того вона мусила тричі стукнути лопатою в чільну стіну й промовити:

Настя: “Печись, коровай, на три сини і дві дочки!”

 Інші коровайницi благословляли хату хлiбною лопатою. Вони хрестоподібно торкалися лопатою стiн, пpомовляючи: “На щастя, на здоров’я, на гроші, на діти хороші”

Якщо боялися, щоб коровай не пригорів, то брали хустину, мочили у воді й накривали зверху, щоб не “посмалився”.

Поки коровай садили у піч, теж співали різних пісень жартівливого характеру:

Наша піч регоче,

 Короваю хоче,

А припічок заливаєцця,

Короваю сподiваєцця”

Кучерявий піч вимітає, -
Вермянка в піч заглядає:
В щасливому місці
Короваю сісти.

Посадивши коровай у піч сідали до столу співали,жартували,згадували цікаві історії та прикмети.

Гра «Хто кого переспіває»

Перший гурт:

Коровай в печі випікається

А Петро на печі посміхається.

Щоб коровай був,як сонце

Що загляне у віконце!

Другий гурт:
Світи, місяцю, з раю 
Нашому короваю, 
Аби був коровай красний, 
Та як сонечко ясний.

Ріта: а ну тихо дівчата, щоб коровай не злякати,росту йому е прибрати. Та дивіться, хто до хати першим ітиме: якщо чоловік,першим буде синочок,а якщо жінка,то дочка!

Лєра: а моя мама говорила,що після того, як коровай всадили до печі, всі виходили на подвір’я, і одна з молодиць кидала миску з-під тіста через хату або хлів. Якщо миска впала догори дном то першим в сім’ї народиться хлопчик, а якщо навпаки – то дівчинка”

Настя:про те, чи коровай готовий, дізнавались так – старша коровайниця торкалася його носом, якщо не пекло – готовий, а от зараз спробую:

Виймають коровай,Настя торкається носом : вже не обпікає,значить пора йому на стіл!

Після того як коровай був готовий, його витягали з печі і ложили на віко від пікної діжі чи ночов, але перед тим сипали на дно жито, гроші, застеляли гарним платочком. Коли коровай вистигав, його мастили густим цукром, розведеним на воді, – для блиску. Окрім прикрас із тіста, коровай могли прикрашати калиною, колосками жита, пшениці, а також барвінковим вінком.

Батьки дякували коровайницям за роботу, пригощали їх вечерею і давали шишки.

Мати: Сьогодні віднесемо його до коморі,нехай там свого часу чекає, а під час весілля молоді будуть родичів та гостей ним частувати.